Кандідоз
(кандідомікоз, молочничя, соор маніліаз). Це мікоз, який викликається дріжджеподібними грибами роду CANDIDA.
Відомо до 80 видів грибів цього роду, з яких не більш ніж 7-12 видів мають значення збудників кандідозу у людини. Відомий ще з часів Гіппократа як „молочниця”.
Дріжджеподібні гриби широко розповсюджені у природі, виявляються на плодах, яйцях,
у молочних продуктах. Їх можна виділити з предметів та речей, які оточують людину.
Дріжджеподібні гриби переважно сапрофіти та постійні мешканці здорової людської шкіри. Але в деяких випадках можуть бути етіологічним фактором важких патологічних станів, або ускладнювати інше захворювання. Особливо часто кандідоз розвивається у слабких людей – дітей у віці до 3-х місяців, людей похилого віку, у яких не рідко виникає як вторинне захвлрювання.
Розмноженню грибів сприяють гормональні зсуви, порушення обмінних процессів у тканинах, підвищення вмісту глюкози у сечі, послаблення опору шкіри та слизових оболонок. Антибіотикотерапія, особливо яка невірно проводилась, може не лише викликати кандидоз, але і бути причиною його загострення. Негативну дію антибіотиків на нормальну мікрофлору кишечника, піхви, ротової порожнини, верхних дихальних шляхів посилює паразитичну активність грибів та збільшує можливість виникнення цього мікозу.
КАНДІДОЗ, особливо який з;явився у результаті прийому антибіотиків, часто проходить спільно з іншими суперінфекціями ( стафілококовою, протейною, синьогнійною ), які сприяють подальшому послабленню організму та зміні його реактивності, ускладнення протекання мікозу.
КЛІНІКА
Клінічні прояви можуть бути різноманітні. Розрізняють дві основні групи:
1.Кандідози шкіри, ії придатків та слизових оболонок
2.Кандідози внутрішніх органів.
Окрім того, виділяють хронічні кандідози, найбільш важка форма кандідозу – кандідозний сепсіс.
Для кандідозів шкіри характерним є ураження великих та малих природних складок в області паху, стегна, підпахвиної, ягодичної, пупкової, під грудними залозами, між пальцями кисті, стопи та ін.
Поверхня ураженої шкіри яскраво-червона, з уривками епідермісу, часто утворюється ерозії з білим налітом. Хворі відмічають чесання, печію, незначну хворобливість.
Спостерігаються професійні захворювання у пекарів, кондитерів, працівників пральні. молзаводів. З;являються своєрідні тріщіни між пальцями кисті.
Кандідози зовнішніх статевих органів спостерігаються як у чоловіків, так і у жінок. В останні роки збільшилось кількість хворих цим захворюванням.
Розрізняють кандідози вульви, вульвовагініти, баланопостіти.
Кандідозні вульвовагініти можуть виникнути в будь-якому віці. У немовлят їх прояви іноді відмічаються одночасно з кандідозними враженнями інших слизових оболонок та шкіри. Висока захворюванність кандидозами слизових оболонок зовнішніх статевих органів відмічається у породіль, хворих гінекологічними захворюваннями. У розвитку цих захворювань велику роль відіграють порушення вуглеводного обміну та діяльності ендокриних залоз, широке застосування антибіотиків, гормональних засобів систематичне використання контрацептивних засобів. У хворих з рецидивуючими кандідозами сечостатевої системи, як правило, виявляють ТОРЧ- інфекцію ( хламідії,уреаплазму, мікоплазму)
Проблема кандідозного вульвовагініта потребує особливої уваги також у звязку з тим, що можливе внутрішне зараження плоду у хворих кандидозом вагітних, а також інфікування новонароджених при пологах. Внутрічервне зараження плоду може бути обусловлено призначенням антибіотиків вагітним у звязку з сифілітичною інфекцією.
При кандідозному вульвіті та вагініті спостерігається симптоми молочниці. На слизовій оболонці перед піхвою зявляється розлите або п;ятнисте почервоніння, набряк, єрозії.
Характерні густий сметаноподібний наліт, який відокремлюється, білі крихкуваті сирнисті наліти.
Можливе виникнення набряку великих та малих статевих губ. При тривалому протіканні захворювання на слитзовій оболонці утворюються тріщіни, ділянки кровоточивості. При кандидохному вульвовагініті часто у процес запалення втягується слизова оболонка шейки матки та розвиваються ендоцервіціти, ерозії шийки матки. Ці зміни сопроводжуються чесанням, печією, помірною хворобливістю у області геніталій та дізуричними явищами. Відмічається загальне втомлення, почуття розбитості. Якщо не проводити лікування, то кандідоз сечостатевої системи має затяжне протікання.
Кандідозні вульвіти, вульвовагініти можут поєднуватися з кандідозом шкіри у складках пахової області, внутрішньої поверхні стегон, прианальної області, хронічними цистітами, а також мікотичними стоматитами.
Спочатку симптоми кандідозного вульвовагініта нерідко помилково визначають як ознаки трихомоніаза та правильний діагноз встановлюється лише за лабораторним досліженням.
З метою своєчасної діагностики кандідозу необхідно в усіх хворих гінекологічними захворюваннями. у яких наблюдаєтьсячесання, печія проводити мікотичне дослідження.
Кандідозні ураження можуть зустрічатися з трихомонадами, гонореєю, герпесом, хламідіями, уреаплазмою, мікоплазмою.
Необхідно проводити профілактичне лікування статевих партнерів жінок, хворих на кандідоз.
Кандідозхний баланопастит частіше розвивається після інфікування від хворої кандідозом жінки. При цьому в області голівки статевого члена та препуціального мішка зявляються вогнища з чіткими межами, нерівними обрисами. Спостерігається почервоніння, набряки, єрозії, особливо виражені у коронарній борозні та зоні внутрішнього листа крайньої плоті. Відмічаються характерні білувато-сірі наліти, в яких виявляють елементи дріжджеподобних грибів. При знаття наліту виявляється червона, волога ерозівна поверхня. Хворих турбує чесання, печія в областях ураження та сечовидільному каналі. Якщо лікування не проводиться. Каедідозний баланопостит може набувати тривалого протікання, поєднуватися з уретритом, циститом. Епідідімітом.
Основний захід з профілактики кандідозу – раціональне використання та обмежене застосування антибіотиків, використовувати лише за суворим прищначенням з дотриманням усіх правил хіміотерапії, спрямованих на попередження дисбактеріозу та інш. ускладнень. На фоні прийому антибіотиків необхідний обовязковий прийом полієнової групи – флуконазол, нізорал, ізол, мікосіст та інш.
ЛІКАР ОШВД Лагутіна А.Г
Відомо до 80 видів грибів цього роду, з яких не більш ніж 7-12 видів мають значення збудників кандідозу у людини. Відомий ще з часів Гіппократа як „молочниця”.
Дріжджеподібні гриби широко розповсюджені у природі, виявляються на плодах, яйцях,
у молочних продуктах. Їх можна виділити з предметів та речей, які оточують людину.
Дріжджеподібні гриби переважно сапрофіти та постійні мешканці здорової людської шкіри. Але в деяких випадках можуть бути етіологічним фактором важких патологічних станів, або ускладнювати інше захворювання. Особливо часто кандідоз розвивається у слабких людей – дітей у віці до 3-х місяців, людей похилого віку, у яких не рідко виникає як вторинне захвлрювання.
Розмноженню грибів сприяють гормональні зсуви, порушення обмінних процессів у тканинах, підвищення вмісту глюкози у сечі, послаблення опору шкіри та слизових оболонок. Антибіотикотерапія, особливо яка невірно проводилась, може не лише викликати кандидоз, але і бути причиною його загострення. Негативну дію антибіотиків на нормальну мікрофлору кишечника, піхви, ротової порожнини, верхних дихальних шляхів посилює паразитичну активність грибів та збільшує можливість виникнення цього мікозу.
КАНДІДОЗ, особливо який з;явився у результаті прийому антибіотиків, часто проходить спільно з іншими суперінфекціями ( стафілококовою, протейною, синьогнійною ), які сприяють подальшому послабленню організму та зміні його реактивності, ускладнення протекання мікозу.
КЛІНІКА
Клінічні прояви можуть бути різноманітні. Розрізняють дві основні групи:
1.Кандідози шкіри, ії придатків та слизових оболонок
2.Кандідози внутрішніх органів.
Окрім того, виділяють хронічні кандідози, найбільш важка форма кандідозу – кандідозний сепсіс.
Для кандідозів шкіри характерним є ураження великих та малих природних складок в області паху, стегна, підпахвиної, ягодичної, пупкової, під грудними залозами, між пальцями кисті, стопи та ін.
Поверхня ураженої шкіри яскраво-червона, з уривками епідермісу, часто утворюється ерозії з білим налітом. Хворі відмічають чесання, печію, незначну хворобливість.
Спостерігаються професійні захворювання у пекарів, кондитерів, працівників пральні. молзаводів. З;являються своєрідні тріщіни між пальцями кисті.
Кандідози зовнішніх статевих органів спостерігаються як у чоловіків, так і у жінок. В останні роки збільшилось кількість хворих цим захворюванням.
Розрізняють кандідози вульви, вульвовагініти, баланопостіти.
Кандідозні вульвовагініти можуть виникнути в будь-якому віці. У немовлят їх прояви іноді відмічаються одночасно з кандідозними враженнями інших слизових оболонок та шкіри. Висока захворюванність кандидозами слизових оболонок зовнішніх статевих органів відмічається у породіль, хворих гінекологічними захворюваннями. У розвитку цих захворювань велику роль відіграють порушення вуглеводного обміну та діяльності ендокриних залоз, широке застосування антибіотиків, гормональних засобів систематичне використання контрацептивних засобів. У хворих з рецидивуючими кандідозами сечостатевої системи, як правило, виявляють ТОРЧ- інфекцію ( хламідії,уреаплазму, мікоплазму)
Проблема кандідозного вульвовагініта потребує особливої уваги також у звязку з тим, що можливе внутрішне зараження плоду у хворих кандидозом вагітних, а також інфікування новонароджених при пологах. Внутрічервне зараження плоду може бути обусловлено призначенням антибіотиків вагітним у звязку з сифілітичною інфекцією.
При кандідозному вульвіті та вагініті спостерігається симптоми молочниці. На слизовій оболонці перед піхвою зявляється розлите або п;ятнисте почервоніння, набряк, єрозії.
Характерні густий сметаноподібний наліт, який відокремлюється, білі крихкуваті сирнисті наліти.
Можливе виникнення набряку великих та малих статевих губ. При тривалому протіканні захворювання на слитзовій оболонці утворюються тріщіни, ділянки кровоточивості. При кандидохному вульвовагініті часто у процес запалення втягується слизова оболонка шейки матки та розвиваються ендоцервіціти, ерозії шийки матки. Ці зміни сопроводжуються чесанням, печією, помірною хворобливістю у області геніталій та дізуричними явищами. Відмічається загальне втомлення, почуття розбитості. Якщо не проводити лікування, то кандідоз сечостатевої системи має затяжне протікання.
Кандідозні вульвіти, вульвовагініти можут поєднуватися з кандідозом шкіри у складках пахової області, внутрішньої поверхні стегон, прианальної області, хронічними цистітами, а також мікотичними стоматитами.
Спочатку симптоми кандідозного вульвовагініта нерідко помилково визначають як ознаки трихомоніаза та правильний діагноз встановлюється лише за лабораторним досліженням.
З метою своєчасної діагностики кандідозу необхідно в усіх хворих гінекологічними захворюваннями. у яких наблюдаєтьсячесання, печія проводити мікотичне дослідження.
Кандідозні ураження можуть зустрічатися з трихомонадами, гонореєю, герпесом, хламідіями, уреаплазмою, мікоплазмою.
Необхідно проводити профілактичне лікування статевих партнерів жінок, хворих на кандідоз.
Кандідозхний баланопастит частіше розвивається після інфікування від хворої кандідозом жінки. При цьому в області голівки статевого члена та препуціального мішка зявляються вогнища з чіткими межами, нерівними обрисами. Спостерігається почервоніння, набряки, єрозії, особливо виражені у коронарній борозні та зоні внутрішнього листа крайньої плоті. Відмічаються характерні білувато-сірі наліти, в яких виявляють елементи дріжджеподобних грибів. При знаття наліту виявляється червона, волога ерозівна поверхня. Хворих турбує чесання, печія в областях ураження та сечовидільному каналі. Якщо лікування не проводиться. Каедідозний баланопостит може набувати тривалого протікання, поєднуватися з уретритом, циститом. Епідідімітом.
Основний захід з профілактики кандідозу – раціональне використання та обмежене застосування антибіотиків, використовувати лише за суворим прищначенням з дотриманням усіх правил хіміотерапії, спрямованих на попередження дисбактеріозу та інш. ускладнень. На фоні прийому антибіотиків необхідний обовязковий прийом полієнової групи – флуконазол, нізорал, ізол, мікосіст та інш.
ЛІКАР ОШВД Лагутіна А.Г
