Светр - символ свободи
Приблизно до середини XIX ст. англійські джентльмени не мали потреби одягати в'язані речі. Лише простолюдини носили речі такого штибу як певний різновид грубезного, хоча й доступного одягу. І лише тоді, коли середній клас почав відкривати для себе світ спорту як форму фізичних вправ, виникла потреба у витончених трикотажних виробах, їх вбирали, наприклад, під час прогулянок на велосипеді або гри в поло чи крикет. Одяг, виготовлений з вовни, назвали светром. У цій назві відображено теплий ефект від вовни, що викликає потіння (sweat).
Спочатку ці вироби мали звичайну круглу горловину, згодом з'явилися також светри із V-подібним вирізом. Для задоволення щораз більшого попиту вовняні речі починають виробляти масово. Деталі просто вирізали з готових полотен в'язаної вовни, а потім зшивали. Такий метод дотепер має ймення cut and sew (себто розрізати та зшивати). Більш вартісною процедурою був спосіб fully fashioned, себто повністю скроєний. За такою методикою кожну деталь в'язали окремо.
Форми светрів походять від добре знаних моделей іншого чоловічого вбрання. У подібний пуловер - це просто видозмінена жилетка. Схожість стає більш очевидною у варіанті без рукавів та з ґудзиками. Округла горловина нагадує сорочку без комірця, яку в далекі часи також одягали через голову (як пуловери сьогодні). Природно, що форми позичали із традиційних виробів домашнього вжитку, яких було вдосталь на Британських островах. Відтоді, як светрик почали використовувати для занять спортом, він також став неодмінним супутником під час відпочинку на природі та вікендів. Наприклад, в'язану жилетку слід було вбирати під твідовий піджак - у час прогулянок на конях або полювання.
Утім усі спроби додати светр (або ж пуловер, як його воліють називати німці) до канонів офіційного костюма так і залишилися безуспішними. У кращому разі светр сприймають як певний аналог костюмної жилетки, але лише в надзвичайних ситуаціях, наприклад під час подорожей чи коли у приміщенні, де відбуватиметься зустріч, дуже холодно. Правдиві ж досягнення трикотажу поки що перебувають у сфері елегантного повсякденного одягу. Італійці вдосконалили цей образ, як жодна інша нація в світі.
Тут светрик доречний і взимку, і влітку, вбраний або ж неохайно накинутий на плечі, під час шопінгу та відвідування музеїв.
У всьому світі светр - це символ свободи. Коли політики прагнули показати себе такою людиною, "як усі", вони з'являлися на очі у чомусь в'язаному. Светр - ідеальний товариш у подорожах для ділових людей, які прагнуть мандрувати із мінімальною кількістю речей. Опісля ділових зустрічей бізнесмену доста зняти піджак та краватку, розстібнути кілька ґудзиків на сорочці і накинути на плечі светр - розпочинається неформальна частина вечора. У такий спосіб чоловік може почуватися вільно і зберігати впевненість, що навіть у неофіційному образі його визнають джентльменом, який добре знається на питаннях стилю.
Спочатку ці вироби мали звичайну круглу горловину, згодом з'явилися також светри із V-подібним вирізом. Для задоволення щораз більшого попиту вовняні речі починають виробляти масово. Деталі просто вирізали з готових полотен в'язаної вовни, а потім зшивали. Такий метод дотепер має ймення cut and sew (себто розрізати та зшивати). Більш вартісною процедурою був спосіб fully fashioned, себто повністю скроєний. За такою методикою кожну деталь в'язали окремо.
Форми светрів походять від добре знаних моделей іншого чоловічого вбрання. У подібний пуловер - це просто видозмінена жилетка. Схожість стає більш очевидною у варіанті без рукавів та з ґудзиками. Округла горловина нагадує сорочку без комірця, яку в далекі часи також одягали через голову (як пуловери сьогодні). Природно, що форми позичали із традиційних виробів домашнього вжитку, яких було вдосталь на Британських островах. Відтоді, як светрик почали використовувати для занять спортом, він також став неодмінним супутником під час відпочинку на природі та вікендів. Наприклад, в'язану жилетку слід було вбирати під твідовий піджак - у час прогулянок на конях або полювання.
Утім усі спроби додати светр (або ж пуловер, як його воліють називати німці) до канонів офіційного костюма так і залишилися безуспішними. У кращому разі светр сприймають як певний аналог костюмної жилетки, але лише в надзвичайних ситуаціях, наприклад під час подорожей чи коли у приміщенні, де відбуватиметься зустріч, дуже холодно. Правдиві ж досягнення трикотажу поки що перебувають у сфері елегантного повсякденного одягу. Італійці вдосконалили цей образ, як жодна інша нація в світі.
Тут светрик доречний і взимку, і влітку, вбраний або ж неохайно накинутий на плечі, під час шопінгу та відвідування музеїв.
У всьому світі светр - це символ свободи. Коли політики прагнули показати себе такою людиною, "як усі", вони з'являлися на очі у чомусь в'язаному. Светр - ідеальний товариш у подорожах для ділових людей, які прагнуть мандрувати із мінімальною кількістю речей. Опісля ділових зустрічей бізнесмену доста зняти піджак та краватку, розстібнути кілька ґудзиків на сорочці і накинути на плечі светр - розпочинається неформальна частина вечора. У такий спосіб чоловік може почуватися вільно і зберігати впевненість, що навіть у неофіційному образі його визнають джентльменом, який добре знається на питаннях стилю.
