О рідна моя ізранена земля! (Гриб Юрій)
О рідна моя ізранена земля!
Я чую стогін твій все знову й знову,
Як плаче, чую, незасіяна земля,
До нас, до чад своїх, веде розмову!
Благає порятунку й милості від нас,
Благає:"Зупиніться!" - може бути пізно!
Благає:"Зупиніться!" - бо прийшов вже час,
Коли земля не матір`ю, а мачухою гляне грізно.
Не зможе більше нас нагодувати й обігріть.
Засіяна реакторами, зорана ровами...
Не дайте ж їй загинуть, до кінця зітліть,
Бо не сама Вона умре, - а разом з нами.
