Я вірю у майбутнє України (Захарчук Наталія)

Мій рідний краю, Україно-ненько,
Колиска із любові і добра.
Розсипались по світу ми тихенько,               
Як пташенята з отчого крила.
Ти всіх стрічала, земле, й проводжала,
Жаліла, пестила, а в грудях біль тремтів.
Кого могла, від горя захищала,
Тебе ж топтали - хто і як хотів.
Діди жили тут, ці поля любили,
Про космос мріяли і сіяли жита.
Пречисту Діву кожен день молили,
Щоб доля була щедра і проста.
Орали землю, хліб святий ростили,
Дітей плекали на своїй землі,
А коли треба, край свій боронили -
Несли йому і болі, і жалі.
Роки минали, уряди мінялись,
А ти, Вкраїно, попри все цвіла.
Дітей своїх і внуків не цуралась,
Не мачухою - мамою була.
Ми - українці крицевого гарту,
Хай береже Господь від лиха й бід.
Я вірю у майбутнє України,
Щасливе, мирне й справді золоте.
Я вірю у майбутнє Батьківщини,
Нехай на зло всім ворогам цвіте.