Біль
Біль, як багато сказано одним словом, це й бажання кричати, істеричні сльози, кров із серця, рани на душі, жах в очах, зрада друга, байдужість коханого, цей список можна продовжувати до нескінченності. А найстрашніше те, що все це переплелося із буденністю. Ми не уявляємо життя без болі, адже життя – це і є біль. Фізична біль проходить із часом, як і проходять або розсмоктуються шрами на тілі, а от шрами в душі... навіть час не завжди допомагає. Залишаються шрами, а вони завжди нам нагадують про себе, про минуле, про помилки, негаразди...Вони завжди із тобою, нагадують про себе іноді кричать: „Сам винен в тому що ми в тебе є! Думати треба було! Ми самі собою не з'являємося! Забув чи що?”.
Найжахливіші відчуття не коли тебе не розуміють, а коли не хочуть розуміти, коли на твої намагання щось сказати – затикають рота, коли тебе не чують, коли зневажають ті, за кого ти б з радістю життя віддала, заради кого здатна на безглузді речі, кому віддаєш все тепло душі, всю любов, кому під ноги вистеляєш свої мрії, на тарілочці подаєш своє, ще тепле, серце. А він безжально танцює на мріях, викидає твоє життя, з’їдає твоє серце, поливши його кетчупом, і при цьому спокійно усміхається, як завжди...В такі моменти біль переповнює тебе повністю, він відключає всі думки та почуття, залишаються тільки ти і біль, і більш нікого. А навіщо ще хтось?
Буває так боляче, що хочеться гострим лезом по венах у теплій ванній, але на таке спроможні лише ті, хто здався обставинам, але як іноді хочеться...та нє не дочекаєтеся, не буде такого, я ще не стомилася від життя і буди жити і радіти життю всім ворогам на зло! От такої!
