Вона (Івахно Сергій)

Останній клаптик паперу
Останній вогник за вікном
Останній подих сигарети
І дивний бачу сон
Там, де на землі пусто - нікого більше не має
 ще один вдих, і душа завмирає
 У кишені дві таблетки - два кроки до мети
На вулиці вже темно, ти тікаєш від самоти
Шукаєш запальничку, ковтаєш знову дим,
І бачиш в цьому щастя і бігаєш за ним.
Не маєш нічого, не знаєш куди йти.
Шукаєш таблетку, щоб втекти від самоти.
Кульгаєш по дорозі, шукаєш те буття,
Шукаєш рідну душу, шукаєш те життя.
-І що ти за людина? Ти звір без свого я!
Уловлюєш свій кайф, і йдеш до забуття.
Я знаю тебе змалку і пам’ятаю наш пісок,
Те гарне наше місце, де садили колосок.
Де виросли з тобою, де мрії піднялись
Де клялись у вічній дружбі! А через місяць розійшлись...
Побачивши тебе неначе омертвів,
Хотів підійти, обняти, але так і не зумів.
А в серці ще живе шматочок твого я,
Та дитяча усмішка нашого життя

Приспів(2р.)
Але ж ти, знову, ти знову одна,
Не маєш нікого сидиш собі сама.
Єдиний твій друг, це дощ за вікном
Все твоє життя можна скласти в альбом.

 2 куплет  І настає знову вечір, шукаю я життя.
Шукаю рідну душу, шукаю своє я!
Виходжу на дорогу, і бачу тільки ніч,
Ні вогника, ні щастя, не знаю в чому річ.
„Що я таке зробила”- у бога знов питаю
„Чому ти мене мучиш? Чого мене караєш?» -
У відповідь нічого, і тільки зірка там одна,
       Це мабуть зірка мого щастя! Це мабуть зірка мого я!

Ніколи не дізнаюсь, нікуди не піду.
Те наше дитинство в житті вже не знайду.
Згадаю тільки час, який нас об’єднав
І вогники у серці, які давно шукав
І знають тільки те, що час тут ні до чого
Це я в усьому винен, що запалив в тобі тривогу
А тепер тільки час рани залікує,
І можливо колись ангел нас почує.
І можливо край тунелю ти побачиш світло щастя,
А поки що, живи, і не вмирай прошу нізащо

(Приспів)
Розчарувалась ти в житті, яке у нас єдине,
Ні словом ні до кого, ну знай - ти ще людина!
Питаю сама в себе про сенс життя свого,
Про тих людей, яких не маєш про Бога того,
Про душу, яку втратила, про час, який пройшов.
Про день, який не знаєш, про світлую любов!
Не відчуваєш вже нічого... Крім болю у грудях,
Почуєш подих смерті, і не злякає тебе страх!
І крапелька тепла впаде на край щоки,
Таких, як ти багато, їх знають ці віки.
Їх Бог в обличчя знає, бо віре він у них!
Їм час ще дозволяє зробити новий вдих!!!

Дощу ловлю краплинку, і чую що живу.
Стаю на шлях провиння. Ще маю час і йду!
Іду я до людей й молюся що ще ждуть,
Що ще мене впізнають, і в пам’яті знайдуть.
Що ще колись і я відчую своє щастя,
Що ще колись і я скажу собі нізащо!
Приспів2р