ГАРДНЕРЕЛЬОЗ

Сучасна венерологія, окрім класичних венеричних захворювань (сифіліс, гонорея, м'який шанкр, лімфогранулематоз, донованоз) охоплює ряд захворювань, що передаються статевим шляхом, а саме тріхомоніаз, хламідіоз, мікоплазмоз, гарднерельоз, і є значною в патології сечостатевих органів чоловіків, жінок і дітей.
Удосконалення методів лабораторної діагностики дозволило виявити збудники, інфікування якими відбувається при статевому контакті здорової людини із хворим, або з безсимптомним носієм.
Все це призводить до паталогічних змін в сечостатевих органах і сприяє розвитку висхідних процесів.
СЕЧОСТАТЕВИЙ ГАРДНЕРЕЛЬОЗ є одним з найбільш поширених запальних процесів у чоловіків, жінок і дітей.
Збудник сечостатевого гарднерельозу – піхвова гарднерелла – паразитує лише в організмі людини. Шляхи передачі: дорослі заражуються статевим шляхом, позастатеве зараження жінок і дітей може відбутися при використанні різних гігієнічних предметів (мочалки, рушника), що контактували із статевими органами хворого.
Основними осередками захворювання є сечовидільний канал у чоловіків і піхва та цервікальний канал у жінок. Часто, як у чоловіків, так і у жінок виникає висхідна інфекція сечостатевих органів у вигляді простатитів, везикулітів, циститів, пієлонефритів, нефритів, ендометритів, аднекситів.
Класифікація гарднерельозу заснована на тривалості захворювання і гостроті запального процесу. Розрізняють свіжий (гострий, підгострий, такий, що мляво протікає) та хронічний, для якого характерні малосимптомне протікання і задавненість захворювання понад два місяці.
Як і інші захворювання, що передаються статевим шляхом, гарднерельоз часто співпадає з гонореєю, трихомоніазом, уреаплазмозом, хламідіозом, мікоплазмозом. Змішані інфекції виявляють характер клінічних проявів захворювання і суб’єктивні відчуття хворих, сприяють розвитку ускладнень. ІНКУБАЦІЙНИЙ ПЕРІОД при гарднерельозі в середньому складає 7-10 днів, але може досягати трьох тижнів.
Хворі скаржаться на виділення з неприємним запахом риби, свербіж. Колір виділень частіше всього сірий, схожий на рідкий мутний клейстер, сірий з жовтим чи зеленим відтінком. У жінок і дівчаток має тенденцію прилипати до стінок піхви і накопичуватись в її присінку. Нерідко (10-27%) виділення пінистого характеру.
При об’єктивному огляді спостерігаються набряки і запалення зовнішніх статевих органів, запалення піхви, відмічаються набряки і гіперемія губок сечовидільного каналу у чоловіків, іноді з вкрапленнями висипу на голівці статевого члена. У жінок слизова сечостатевого каналу набрякла і гіперемована. Сечовиділення, як у чоловіків, так і у жінок досить часте, хворобливе, свербіж та печія зустрічаються приблизно у третьої частини хворих, можуть бути слабко виражені. Патологічні зміни шийки матки – ендоцервіцити, ерозії, кісти, поліпи спостерігаються у 30% жінок з вагінітом.
Разом з тим в 15-30% випадків, як у чоловіків, так і у жінок зустрічається асимптомне протікання гарднерельозу без суб’єктивних відчуттів. Удівчаток захворювання в більшості випадків проходить гостро. Діагноз сечостатевого гарднерельозу ґрунтується за даними скарг пацієнтів (анамнезу), клінічного обстеження і результатів лабораторного дослідження, при цьому враховуються характер скарг, гострота запального процесу, поширеність враження органів.
ПРОФІЛАКТИКА
Медичне обстеження, лікування та диспансерне спостереження хворих на гарднерельоз може проводитися в дерматовенерологічних кабінетах облшкірвендиспансера.
Однією з найбільш важливих умов для досягнення ефекту при профілактиці поширення гарднерельозу серед населення є якнайраніше виявлення хворих серед людей, що звертаються за медичною допомогою і своєчасне їх лікування. Обстеженню на наявність захворювання гарднерельозом підлягають всі хворі з захворюваннями сечостатевих органів і скаргами на суб’єктивні розлади в цій області, що страждають на безпліддя, викидні і з завчасними пологами в анамнезі.
Необхідною умовою профілактики гарднерельозу є обов’язкове обстеження всіх партнерів, що знаходилися в статевому контакті з хворим після його статевого зв’язку з джерелом зараження.