Відносини між підлітками і їхніми батьками

Батьки і діти – вічне протистояння гіркого досвіду і прагнення незалежності.
Діти – це точна копія батьків (у поведінці й висловах) у ранньому віці. Але коли підліток починає встановлювати себе як особистість, прагне бути не таким як усі, і в той же час робити те ж, що й однолітки, тоді й починаються конфлікти. Батьки ж не просто так ростили своїх дітей („щоб було”), а для того, щоб мати підмогу в старості, і тут виявляється, що їх діти постійно від них кудись тікають. Більшість батьків намагається не просто виростити своїх дітей, а реалізувати в них те, чого в них не було, чи тих, ким вони не стали, або ж навпаки – зробити з них „других себе”. Це звичайно добре до певної міри, але, на жаль, батьки часто не враховують того, що часи дуже швидко змінюються, і сучасні уявлення дітей часто значною мірою відрізняються від понять батьків. Це, мабуть, проблема кожного покоління з най давніших часів, знайомі слова: „Ох ця молодь, от у наші часи...,не те, що зараз...”:)
Кожен у свій час в більшій чи меншій мірі прагнув свободи, пробуючи все нове, от тільки чому вирісши батьки не дають спробувати цього дітям? Без сумніву вони не хочуть, щоб діти повторювали їх помилки, але хоча б заради цікавості пробувати будуть. А чим під більшою забороною це буде, тим бажаніше воно ставатиме, адже завжди буде діяти „дитяча” мудрість: „батьки повинні знати усе, але не більше ніж їм потрібно”.
От так і живуть батьки з підлітками:„ти йому : „стрижене” - , а воно тобі:„палене” ”. Просто не слід забувати батькам, що вони теж це робили, бо було заборонено, а дітям – що батьки ж все-таки пробували (можливо і не раз), і якщо їм не подобалось, то може й не варто знущатись над собою, хоча яке життя без гострих відчуттів?:)
А взагалі:
„Всегда слушайтесь родителей, пока живете с ними бок о бок. Обычно родители думают, что разбираются в жизни лучше нас, и вы добьетесь большего, поддерживая это заблуждение, нежели действуя по собственному разумению. ”
Марк Твен