Сльози
Я ненавиджу плакати, але іноді не можливо все витерпіти, і самі-собою болі ллються по щоках. Разом із сльозами виходить і вся негативна енергія, всі переживання, нерви... але проблеми залишають. Тільки легше, після, все переживати, якось спокійніше, становиться все однаково і вже нічого не хочеться, і ніхто тобі не потрібен. В такі моменти твоє серце ніби відмирає, а залишаються тільки факти і результати. Саме в цей момент можна реально оцінити хто є хто і що саме ти відчуваєш. Такий стан найбільш лякає всіх навколо, адже це дійсно страшно – майже не жити.
Сльози можуть тихо й спокійно, просто виливатися з очей. Очі становляться ніби із скла і ти вже не розумієш – навіщо плачеш, так просто, хочеться, необхідно.
Іноді все супроводжується диким реготом, адже сміхом це не назвеш. Людина б'ється в істериці, в такі моменти краще навіть не підходити слабшим, привести до тями може лише той, хто вірить в тебе і любить тебе.
Сльози заспокоюють душу і тіло. Вони наводять порядок у думках.
Якщо хтось плаче через іншого, то він любить того іншого, а той або не розуміє, або забув, одне страшніше за інше. Коли дивишся на світ крізь призму сліз все не так, як в реальності, хоча хто зна може це ї є справжня реальність. Коли плачеш не існує нічого навколо тебе, існує тільки ти, біль і музика сліз. А більше нічого і не потрібно.
Ніхто не може сказати, ким є дана людина насправді, адже сьогодні вона одна, завтра інша, а вчора взагалі на себе не схожа. А коли ти плачеш, ти такий який є насправді, без прикрас, але чи хоче хтось щоб його бачили таким всі? Навряд, ми не кожному показуємо свої слабкі сторони, не кожному можемо довіритись...людина справжня коли сама із собою, а отже коли плаче, співає, танцює, спить...
І поки ти сам не схочеш вийти із такого стану не потрібно, щоб хтось тобі заважав. Якщо хочеться іноді потрібно просто проплакатись, можливо щось забути, а може й згадати, а може просто заснути...
Я взагалі то не люблю коли мене намагаються заспокоїти, не знаю як це пояснити, але чомусь так. Не люблю коли хтось бачить мене слабку, в такому жалюгідному стані. Мало людей бачили мої сльози, можливо це й краще, хто зна?
Найкращі сльози – це сльози від сміху, від радості. Коли тебе переповнюють емоції, зайві витікають. Але на жаль сльози радості побачити можна доволі рідко, а от сльози болю можна спостерігати щохвилини.
