Відпустки

Відпустки – це найбільший за обсягом час відпочинку. Правове регулювання відпусток становить одну зі складових частин захисту трудових прав працівників у всьому світі, у тому числі і в Україні. Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, як одним із видів відпочинку, регулюються Конституцією України, Законом України “Про відпустки”, КЗпП, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Види відпусток.

Статтею 4 Закону України “Про відпустки” від 15 листопада 1996р. встановлені наступні види відпусток: 1) щорічні відпустки, до яких належать: а)основна та б) додаткові (за роботу в шкідливих і важких умовах праці; за особливий характер праці; інші додаткові відпустки); 2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; 3) творчі відпустки; 4) соціальні відпустки; 5) відпустки без збереження заробітної плати; 6) інші види відпусток, встановлених законодавством, колективними угодами, колективним і трудовим договором.

Основна відпустка – це така відпустка, право на яку мають всі працівники. Це є головна відмінність основної відпустки від усіх інших відпусток. Тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, якщо інша (більша) тривалість відпустки не встановлена законодавством. Надається вона працівникові за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості. До них належать передусім промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості; персонал, зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів та рудників; працівники лісової промисловості і лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших господарств; працівники гірничорятувальних частин; керівні, педагогічні і науково-педагогічні працівники освіти та наукові працівники; інваліди; працівники у віці до 18-ти років; інші, передбачені чинним законодавством, категорії працівників.

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; за особливий характер праці; в інших випадках, передбачених законодавством.

Правила обчислення стажу, що дає право на додаткову відпустку, більш жорсткі. Періоди, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на відпустку у зв’язку з шкідливими умовами праці, не збігаються з періодами, які зараховуються у рахунок щорічної основної відпустки. Тому робочий рік, що дає право на додаткову відпустку, далеко не завжди буде збігатися з робочим роком, що дає право на основну відпустку.

Статтями 7 і 8 Закону “Про відпустки” передбачають можливість надання працівникам двох видів щорічних додаткових відпусток: 1) щорічної додаткової відпустки за роботу з шкідливими й важкими умовами праці; 2)щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. У цій категорії додаткових відпусток виділяється два підвиди: а) додаткова відпустка окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням чи виконується в особливих природних, географічних та геологічних умовах і умовах підвищеного ризику для здоров’я; б) додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем. Крім того, в ст.4 Закону “Про відпустки” виділяються інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Для заохочення працівників до навчання та підвищення своєї кваліфікації встановлені додаткові відпустки у зв’язку з навчанням: 1) у середніх закладах освіти надається додаткова оплачувана відпустка на період складання випускних іспитів, перевідних іспитів та складання іспитів екстерном, терміном від 10 до 28 календарних днів, в залежності від виду іспитів. 2) Відпустка у зв’язку з навчанням у професійно-технічних закладах освіти. Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом року. 3) Відпустка у зв’язку з навчанням у вищих закладах освіти та аспірантурі. Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, терміном від 10 до 40 календарних днів щорічно; на період складання державних іспитів терміном 30 календарних днів, та на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) терміном від двох до чотирьох місяців.

Також, працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30-ти календарних днів та, за їх бажанням, протягом чотирьох років навчання, – один вільний від роботи день на тиждень, з оплатою його в розмірі 50-ти відсотків середньої заробітної плати працівника.

При цьому слід враховувати, що при визначенні тривалості додаткової відпусти для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися і інша тривалість додаткових відпусток у зв’язку з навчанням. На час навчання за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Для завершення дисертації на здобуття вченого ступеня доктора чи кандидата наук, а також для написання підручника, монографії, довідника чи іншої наукової праці надається працівникам творча відпустка. Право на творчу відпустку мають працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності за основним місцем роботи.

Творча відпустка для завершення кандидатської дисертації надається тривалістю до трьох місяців, докторської – до шести. Підставою для надання творчої відпустки для завершення дисертації є заява працівника і рекомендація про доцільність надання творчої відпустки наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади чи вченої ради вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації або науково-дослідного інституту відповідного профілю.

Для одержання творчої відпустки з метою завершення роботи над дисертацією здобувач вченого ступеня має зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де здобувач проводить наукову роботу. За результатами доповіді дається мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості відпустки.

Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу. На час творчої відпустки за працівником зберігається місце роботи і середня заробітна плата.

Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.

Наступний вид відпусток – це соціальні відпустки. До них відносять: 1) відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами: тривалістю до пологів – 70 календарних днів, після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів), починаючи з дня пологів. 2) Відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину. 3) Додаткову відпустку працівникам, які мають дітей. Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15-ти років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5-ти календарних днів без урахування вихідних.

Крім зазначених видів відпусток Законом “Про відпустки” (ст.ст. 25, 26) передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати.

По-перше, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку: 1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі і у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15-ти років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14-ти календарних днів щорічно; 2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – до 14-ти календарних днів; 3) матері (іншим, визначеним законодавством, особам) у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку; 4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, – до 14-ти календарних днів щорічно; 5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – до 21-го календарного дня щорічно; 6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – до 30-ти календарних днів щорічно; 7) інвалідам I та II груп – до 60-ти календарних днів щорічно; 8) особам, які одружуються, – тривалістю до 10-ти календарних днів; 9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер – тривалістю до 7-ми календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – до 3-х календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30-ти календарних днів;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, – тривалістю 15-ти календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад; 13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого закладу освіти або закладу науки і назад; 14) сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи; 15) ветеранам праці – до 14-ти календарних днів щорічно; 16) працівникам, які використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки, тривалість яких була менше 24-х календарних днів, і одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24-х календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.

По-друге, відпустка без збереження заробітної плати надається за згодою сторін. Ця категорія відпусток включає в себе відпустки, які надаються працівникам за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15-ти календарних днів на рік. Крім цього, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням, у порядку, визначеному колективним договором.

Порядок і умови надання щорічних відпусток.

Надання щорічних відпусток є обов’язком власників. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. При цьому, слід враховувати, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59-ти календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69-ти календарних днів.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. При цьому, щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власниками за погодженням з профспілковим комітетом чи іншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво. Закон України “Про відпустки” не встановлює строку затвердження графіків надання відпусток. Проте в Україні продовжують діяти Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені Держкомпрацею СРСР за погодженням з ВЦРПС 20 липня 1984р. П.20 Типових правил передбачає, що графіки відпусток складаються на кожен робочий рік не пізніше 5-го січня.

При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і наявність можливостей для відпочинку. Графіки відпусток мають доводитися до відома всіх працівників. Найбільш зручна форма доведення їх до відома – це вивішування їх для загального ознайомлення у приміщеннях підприємств, установ, організацій і їх структурних підрозділів.

Конкретний період надання щорічних відпусток працівникові у межах, встановлених графіком, погоджується між працівником і власником. При цьому на власника покладається обов’язок повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком строку. Графіком визначається місяць початку використання відпустки. Інколи у графіку зазначається два місяці: місяць початку відпустки і місяць її закінчення. Але дату початку відпустки погоджують працівник і власник. За результатами такого погодження остаточну дату початку відпустки визначає власник, у зв’язку з чим на нього покладається обов’язок повідомити працівника про час початку відпустки.

Щорічні відпустки повної тривалості, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві, за бажанням працівника надаються: жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15-ти років або дитину-інваліда; інвалідам; особам віком до 18-ти років; чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами; особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання; сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи тощо.

Крім цього, при складанні графіка надання відпусток роботодавець має враховувати, що цілому ряду категорій працівників дано право на одержання відпустки за їх бажанням у зручний для них час. Це такі категорії працівників, як: працівники, що не досягли 18-ти років; інваліди; жінки, що мають двох і більше дітей у віці до 15-ти років або дитину-інваліда; одинокі матері (батьки), що виховують дитину без батька (матері), опікуни, піклувальники чи інші особи, які фактично виховують одного чи більше дітей у віці до 15-ти років у зв’язку з відсутністю батьків; дружини (чоловіки) військовослужбовців; ветерани праці та особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною; ветерани війни, особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; інші працівники, котрим таке право надане законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі порушення роботодавцем терміну повідомлення працівника про час надання відпустки, а також у разі несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки. Також щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14-ти календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12-ти місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

За згодою працівника допускається відкликання працівників зі щорічної відпустки, – у разі, якщо це необхідно для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, та в інших випадках, передбачених законодавством.